Ukrainian Bible

Acts 15

Acts

Return to Index

Chapter 16

1


 

  ¶ І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.  

 

 


2


 

  Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.  

 

 


3


 

  Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.  

 

 


4


 

  Як міста ж переходили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.  

 

 


5


 

  А Церкви зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю.  

 

 


6


 

  ¶ А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.  

 

 


7


 

  Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.  

 

 


8


 

  Обминувши ж Мізію, прибули до Троади.  

 

 


9


 

  І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!  

 

 


10


 

  Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.  

 

 


11


 

  Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,  

 

 


12


 

  звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.  

 

 


13


 

  Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились.  

 

 


14


 

  Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.  

 

 


15


 

  А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.  

 

 


16


 

  ¶ І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.  

 

 


17


 

  Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!  

 

 


18


 

  І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.  

 

 


19


 

  А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.  

 

 


20


 

  Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,  

 

 


21


 

  і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.  

 

 


22


 

  І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.  

 

 


23


 

  І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.  

 

 


24


 

  Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.  

 

 


25


 

  ¶ А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.  

 

 


26


 

  І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...  

 

 


27


 

  Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.  

 

 


28


 

  А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!  

 

 


29


 

  Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.  

 

 


30


 

  І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?  

 

 


31


 

  А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.  

 

 


32


 

  І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.  

 

 


33


 

  І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні.  

 

 


34


 

  І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.  

 

 


35


 

  ¶ А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: Відпусти тих людей!  

 

 


36


 

  І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть!  

 

 


37


 

  А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!  

 

 


38


 

  Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони.  

 

 


39


 

  І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.  

 

 


40


 

  І, вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.  

 

 


Acts 17

 

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: