| Chapter 20 |
1 |
¶ І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
|
2 |
та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?
|
3 |
І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:
|
4 |
Іванове хрищення з неба було, чи від людей?
|
5 |
Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?
|
6 |
А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.
|
7 |
І вони відповіли, що не знають, ізвідки...
|
8 |
А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.
|
9 |
¶ І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.
|
10 |
А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
|
11 |
І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.
|
12 |
І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
|
13 |
Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...
|
14 |
Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.
|
15 |
І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?
|
16 |
Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!
|
17 |
А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!
|
18 |
Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.
|
19 |
А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
|
20 |
¶ І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.
|
21 |
І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
|
22 |
Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
|
23 |
Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?
|
24 |
Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.
|
25 |
А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!
|
26 |
І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.
|
27 |
¶ І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,
|
28 |
та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.
|
29 |
Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.
|
30 |
І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.
|
31 |
І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
|
32 |
А по всіх умерла й жінка.
|
33 |
А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.
|
34 |
Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.
|
35 |
А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,
|
36 |
ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.
|
37 |
А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.
|
38 |
Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.
|
39 |
¶ Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!
|
40 |
І вже не насмілювалися питати Його ні про що.
|
41 |
І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?
|
42 |
Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,
|
43 |
поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
|
44 |
Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?
|
45 |
І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:
|
46 |
Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,
|
47 |
що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!
|