| Chapter 22 |
1 |
¶ А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
|
2 |
Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
|
3 |
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
|
4 |
Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
|
5 |
Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
|
6 |
А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
|
7 |
І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
|
8 |
Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
|
9 |
Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
|
10 |
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
|
11 |
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
|
12 |
та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.
|
13 |
Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...
|
14 |
Бо багато покликаних, та вибраних мало.
|
15 |
¶ Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
|
16 |
І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
|
17 |
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
|
18 |
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
|
19 |
Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.
|
20 |
А Він каже до них: Чий це образ і напис?
|
21 |
Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.
|
22 |
А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
|
23 |
¶ Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,
|
24 |
та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.
|
25 |
Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
|
26 |
Так само і другий, і третій, аж до сьомого.
|
27 |
А по всіх вмерла й жінка.
|
28 |
Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.
|
29 |
Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.
|
30 |
Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
|
31 |
А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
|
32 |
Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.
|
33 |
А народ, чувши це, дивувався науці Його.
|
34 |
¶ Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
|
35 |
І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
|
36 |
Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
|
37 |
Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
|
38 |
Це найбільша й найперша заповідь.
|
39 |
А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
|
40 |
На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
|
41 |
¶ Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
|
42 |
і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.
|
43 |
Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
|
44 |
Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
|
45 |
Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
|
46 |
І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
|