| Chapter 2 |
1 |
¶ Я саронська троянда, я долинна лілея!
|
2 |
Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!
|
3 |
¶ Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!
|
4 |
Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!
|
5 |
Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!
|
6 |
Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...
|
7 |
Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
|
8 |
¶ Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...
|
9 |
Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...
|
10 |
Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
|
11 |
Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.
|
12 |
Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!
|
13 |
Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
|
14 |
¶ Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!
|
15 |
Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!
|
16 |
Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!
|
17 |
Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!
|