| Chapter 10 |
1 |
¶ Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.
|
2 |
Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.
|
3 |
Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
|
4 |
¶ Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.
|
5 |
Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:
|
6 |
на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!
|
7 |
Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...
|
8 |
Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.
|
9 |
Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.
|
10 |
Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!
|
11 |
Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.
|
12 |
¶ Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:
|
13 |
початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.
|
14 |
Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
|
15 |
Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
|
16 |
¶ Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!
|
17 |
Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!
|
18 |
Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.
|
19 |
Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.
|
20 |
Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...
|