| Chapter 9 |
1 |
¶ Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.
|
2 |
Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.
|
3 |
Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:
|
4 |
Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому:
|
5 |
Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!
|
6 |
Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!
|
7 |
Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
|
8 |
Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе.
|
9 |
Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!
|
10 |
Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум,
|
11 |
бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя.
|
12 |
Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш!
|
13 |
¶ Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає!
|
14 |
Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста,
|
15 |
щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує:
|
16 |
Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому:
|
17 |
Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб...
|
18 |
І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!...
|