| Chapter 6 |
1 |
¶ А Йов відповів та й сказав:
|
2 |
Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,
|
3 |
то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...
|
4 |
Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...
|
5 |
Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?
|
6 |
Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?
|
7 |
Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...
|
8 |
¶ О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!
|
9 |
О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
|
10 |
то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...
|
11 |
Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
|
12 |
Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
|
13 |
Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
|
14 |
¶ Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
|
15 |
Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
|
16 |
темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
|
17 |
Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
|
18 |
Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
|
19 |
Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
|
20 |
І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
|
21 |
Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
|
22 |
¶ Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
|
23 |
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?
|
24 |
Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...
|
25 |
Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?
|
26 |
Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,
|
27 |
і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...
|
28 |
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.
|
29 |
Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!
|
30 |
Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?
|