| Chapter 4 |
1 |
¶ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
|
2 |
Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?
|
3 |
Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,
|
4 |
того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!
|
5 |
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...
|
6 |
Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?
|
7 |
¶ Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?
|
8 |
Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:
|
9 |
вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!
|
10 |
Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.
|
11 |
Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.
|
12 |
¶ І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.
|
13 |
у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
|
14 |
спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,
|
15 |
і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...
|
16 |
Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:
|
17 |
Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?
|
18 |
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
|
19 |
Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
|
20 |
Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...
|
21 |
Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...
|